У нашій пам’яті залишиться проголошення у 2014 році Блаженного отця Єжи Попелушка покровителем НЗПС «Солідарність», — передає у співчутті з приводу смерті Папи Франциска Пьотр Дуда, голова Національної комісії НЗПС «Солідарність».
Голова Національної комісії НЗПС «Солідарність» відреагував на смерть Папи Франциска. У співчутті, яке він опублікував у соціальних мережах, написав:
«З великим жалем і смутком я сприйняв звістку про смерть Його Святості Папи Франциска. Дякую Богові за роки, впродовж яких Святіший Отець стояв на чолі Католицької Церкви, за Його серце та добрі справи. Понтифікат Святішого Отця вирізнявся незламною боротьбою за найслабших», – додав.
Голова також згадав, наскільки важливим був цей понтифікат для членів НЗПС «Солідарність»:
«У нашій пам’яті залишиться (…) проголошення у 2014 році Блаженного отця Єжи Попелушка покровителем НЗПС «Солідарність». Пам’ять про Нього залишиться живою в наших серцях», — передав Пьотр Дуда.
Папа Франциск помер 21 квітня 2025 року у віці 88 років. Хорхе Маріо Бергольйо очолював Католицьку Церкву з 13 березня 2013 року.
Кардинал Кевін Фаррелл у повідомленні, переданому через пресслужбу Ватикану, повідомив, що Папа Франциск помер у понеділок о 7:35.
«Дорогі брати і сестри, з глибоким болем мушу оголосити про смерть нашого Святішого Отця. О 7:35 цього ранку єпископ Риму Франциск повернувся до дому Отця (…) Все його життя було присвячене служінню Господу Богу та Його Церкві. Він навчав нас жити цінностями Євангелія з вірністю, відвагою та всеохопною любов’ю, особливо на користь найбідніших і відкинутих. Із великою вдячністю за його приклад істинного учня Господа Ісуса довіряємо душу Папи Франциска безмежному милосердю Єдиного Бога», – заявив кардинал Фаррелл, слова якого цитує Ватикан.
Папа помер під час відновлення після важкого запалення легень, наступного дня після того, як прибув на благословення Urbi et Orbi, щоб привітати вірян.
Хорхе Маріо Бергольйо, народжений 17 грудня 1936 року в Буенос-Айресі як найстарша дитина з п’яти в родині італійських емігрантів, рано зіткнувся з труднощами життя — навчався в школі салезіан, працював прибиральником і охоронцем, а у 20-річному віці переніс важке запалення легень, унаслідок якого йому видалили частину правої легені.
У березні 1958 року він вступив до новіціату єзуїтів. Після завершення філософських студій (1963) викладав літературу та психологію в монастирських школах, а в 1969 році прийняв священничі свячення. З 1973 по 1979 рік виконував обов’язки провінціала єзуїтів в Аргентині, а згодом працював над докторською дисертацією в Німеччині, яку, однак, не захистив. Після повернення до країни служив духовним наставником у Кордові.
20 травня 1992 року Іван Павло ІІ призначив його єпископом-помічником Буенос-Айреса, а шість років потому — митрополитом столиці та примасом Аргентини. У лютому 2001 року він отримав кардинальський сан. Він здобув славу душпастиря околиць: відмовився від розкішних апартаментів, жив скромно, користувався громадським транспортом і сам готував їжу.
Під час конклаву у 2005 році після смерті Івана Павла ІІ він отримав близько 40 голосів, блокуючи кандидатуру Ратцінґера. Після зречення Бенедикта XVI у лютому 2013 року прибув до Риму на засідання, а 13 березня був обраний 266-м Папою, прийнявши ім’я Франциск на честь святого Франциска з Асізі. Уже першого вечора з балкона Ватикану він привітав вірян словами «buona sera» та оголосив курс на простоту.
Інавгурації понтифікату 19 березня 2013 року, в якій взяли участь 200 тисяч вірян, передувала історична зустріч з Папою-емеритом у Кастель Ґандольфо. Франциск відмовився мешкати в Апостольському палаці, переїхавши до Дому Святої Марти, і не користувався лімузинами. Його перша офіційна поїздка охопила Лампедузу, а потім Всесвітні дні молоді в Бразилії, де він вимовив відомі слова: «Хто я такий, щоб судити гомосексуаліста?» і закликав молодь «робити галас».
У перші роки понтифікату він відвідав понад 60 країн, зокрема мусульманські та віддалені держави, зокрема Об’єднані Арабські Емірати, Бірму, Ірак під час пандемії, Монголію, а також арктичне Ікалуїт. Він створив Раду кардиналів для реформи Курії, заснував Папську комісію у справах захисту неповнолітніх та скликав у 2019 році перший саміт боротьби з педофілією. Його пріоритетами були бідні та мігранти — він запровадив Всесвітній день убогих, підтримував гуманітарну допомогу та закликав до «прийняття, захисту, підтримки й інтеграції» мігрантів.
Франциск опублікував чотири енцикліки: «Lumen fidei» (2013), «Laudato si’» (2015), «Fratelli tutti» (2020) та «Umiłował nas» (2024). Із 24 грудня 2024 року він очолював Ювілейний рік, однак у лютому 2025 року потрапив до клініки Джемеллі з бронхітом і запаленням легень. Після відновлення у Ватикані помер 21 квітня 2025 року о 7:35, завершивши понтифікат, сповнений жестів простоти, діалогу та турботи про найбільш потребуючих.